республіка —
респу́бліка іменник жіночого роду в найменуваннях країн Республіка: Республіка Білорусь
Орфографічний словник української мови
республіка —
[реиспубл'іка] -кие, д. і м. -л'іц'і
Орфоепічний словник української мови
республіка —
-и, ж. 1》 Одна з форм державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. 2》 Країна з такою формою правління. 3》 Національно-територіальна частина країни з органами самоврядування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
республіка —
РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви... Оце так воля. І це республіка така?! (В.
Словник української мови у 20 томах
республіка —
респу́бліка (лат. respublica, від res – справа і publicus – суспільний, всенародний) форма державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку.
Словник іншомовних слів Мельничука
республіка —
Форма державного устрою, при якому найвищі органи влади (парламент, президент) обираються на визначений термін на безпосередніх чи опосередкованих виборах.
Універсальний словник-енциклопедія
республіка —
РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви… Оце так воля. І це республіка така?! (Сос., І, 1957, 359).
Словник української мови в 11 томах