республіка
РЕСПУ́БЛІКА, и, ж.
1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку.
Шинки й церкви... Оце так воля. І це республіка така?! (В. Сосюра);
На місце монархій конституційних чи самодержавних треба заводити демократичні республіки з найвищою інстанцією – плебісцитом (Г. Хоткевич).
2. Країна з такою формою правління.
Ішла глибока сіра осінь по сірих заулках республіки (М. Хвильовий);
Де “вільний наймит” лан орав Для ситого магната, Де визиску батіг сичав, Немов змія проклята, Живе, свідома власних прав, Республіка багата (М. Рильський).
3. іст. Одна з національно-територіальних частин, що входили до складу Радянського Союзу і мали органи самоврядування.
На республіки, як і в 30-ті роки, більшість московських чиновників і науковців дивляться як на аграрно-сировинні придатки центру (із журн.).
(1) Тре́тя респу́бліка – буржуазна республіка, встановлена у Франції внаслідок вересневої революції 1870 р.; проіснувала до липня 1940 р.
Словник української мови (СУМ-20)