республіка

Форма державного устрою, при якому найвищі органи влади (парламент, президент) обираються на визначений термін на безпосередніх чи опосередкованих виборах.

Значення в інших словниках

1. республіка — респу́бліка іменник жіночого роду в найменуваннях країн Республіка: Республіка Білорусь  Орфографічний словник української мови
2. республіка — [реиспубл'іка] -кие, д. і м. -л'іц'і  Орфоепічний словник української мови
3. республіка — -и, ж. 1》 Одна з форм державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. 2》 Країна з такою формою правління. 3》 Національно-територіальна частина країни з органами самоврядування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. республіка — РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви... Оце так воля. І це республіка така?! (В.  Словник української мови у 20 томах
5. республіка — респу́бліка (лат. respublica, від res – справа і publicus – суспільний, всенародний) форма державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. республіка — Респу́бліка, -ки, -ці; -ліки, -лік  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. республіка — РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви… Оце так воля. І це республіка така?! (Сос., І, 1957, 359).  Словник української мови в 11 томах