ритм —
ритм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ритм —
(від гр. rhythmos — розмірений рух) періодичність звукової послідовності, що характеризує живе мовлення, а найвиразніше виявляється у поетичному мовленні (віршовому).
Словник стилістичних термінів
ритм —
(життя) П. темп, пульс.
Словник синонімів Караванського
ритм —
[ритм] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў
Орфоепічний словник української мови
ритм —
-у, ч. 1》 Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. || муз. Чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів. 2》 перен. Розміреність, злагодженість у протіканні чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ритм —
(гр. rhitmos — розміреність) — 1. Рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у їх відповідній послідовності, періодичним рівномірним членуванням звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо.
Словник-довідник музичних термінів
ритм —
РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальсу пролунали в кімнаті (В.
Словник української мови у 20 томах
ритм —
(від грец. ρυθμός – розмірність, узгодженість) рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних).
Словник іншомовних слів Мельничука
ритм —
I повторювання з певною регулярністю подібних або однакових звукових елементів — ритмічних одиниць (складу, стопи, строфи); про ритмічну будову вірша свідчать: стала кількість складів у рядку (у силабічному вірші)...
Універсальний словник-енциклопедія
ритм —
потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм чого, який. Діяти так, як інші, за певними правилами, канонами, стилем, порядком і т. ін. Захар мужнів духом,.. потрапляючи в дужий ритм великої перебудови країни (Іван Ле). потра́пити в тон.
Фразеологічний словник української мови
ритм —
РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ.
Словник української мови в 11 томах
ритм —
(грец. — розмірність) Чергування архітектурних форм з відповідним перемінним інтервалом, з нарощуванням або убуванням розмірів...
Архітектура і монументальне мистецтво