розвідач —
розві́дач іменник чоловічого роду, істота розвідник арх.
Орфографічний словник української мови
розвідач —
-а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розвідач —
РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура); – А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко.
Словник української мови у 20 томах
розвідач —
РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством...
Словник синонімів української мови
розвідач —
РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444); — А таки я голодний, коли хочете знати! — вибухнув Савченко.
Словник української мови в 11 томах