розвідач
РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст.
Розвідник (у 1, 3, 4 знач.).
Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура);
– А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко. – Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити – миле життя розвідача філоксерної комісії (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)