розвідач
РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст.
Розвідник (у 1, 3, 4 знач.).
Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура);
– А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко. – Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити – миле життя розвідача філоксерної комісії (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвідач — розві́дач іменник чоловічого роду, істота розвідник арх. Орфографічний словник української мови
- розвідач — -а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвідач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
- розвідач — Розві́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444); — А таки я голодний, коли хочете знати! — вибухнув Савченко. Словник української мови в 11 томах