1. Словник української мови в 11 томах

розвідач

РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4

знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444);

— А таки я голодний, коли хочете знати! — вибухнув Савченко. — Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити — миле життя розвідача філоксерної комісії (Коцюб., І, 1955, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідач — розві́дач іменник чоловічого роду, істота розвідник арх. Орфографічний словник української мови
  2. розвідач — -а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура); – А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко. Словник української мови у 20 томах
  4. розвідач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
  5. розвідач — Розві́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)