1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розвідач

розві́дач

-а, ч., заст.

Розвідник (у 1, 3, 4 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідач — розві́дач іменник чоловічого роду, істота розвідник арх. Орфографічний словник української мови
  2. розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура); – А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко. Словник української мови у 20 томах
  3. розвідач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
  4. розвідач — Розві́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444); — А таки я голодний, коли хочете знати! — вибухнув Савченко. Словник української мови в 11 томах