1. Словник синонімів української мови

розвідач

РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством, працює на іноземну розвідку); ШПИГ розм., ШПИК розм. (поліцейський агент); РЕЗИДЕ́НТ (представник іноземної розвідки, який осів у межах якоїсь держави). Самієв, вислуховуючи розвідника, тут же віддає офіцерам бойові накази (О. Гончар); — Ну, а як у вас із шляхтою? — спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб); (Долон:) Се правда, я піду в непевну путь... та тільки щит розвідачу завада... (Леся Українка); — Ти горлав сьогодні на все поле, що йдеш на той бік. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі! (О. Ільченко); В головному штабі дещо знали про армію Наполеона. В цьому була заслуга Чернишова та інших агентів, що сиділи в Парижі, Берліні, Варшаві (П. Кочура); Ми день і ніч стерегли.. Де який диверсант з'явиться, чи шпигун, чи парашутист — всіх побачимо (Ю. Яновський); Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (М. Коцюбинський); (Михайлов:) В квартирі Трігоні шпики засіли. Вони його самого узяли І засідку зробили (С. Голованівський); Я пізно помітив, що Василь не вірив в Оскара як у кмітливого, з мужнім характером резидента (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідач — розві́дач іменник чоловічого роду, істота розвідник арх. Орфографічний словник української мови
  2. розвідач — -а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Я. Качура); – А таки я голодний, коли хочете знати! – вибухнув Савченко. Словник української мови у 20 томах
  4. розвідач — Розві́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розвідач — РОЗВІ́ДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444); — А таки я голодний, коли хочете знати! — вибухнув Савченко. Словник української мови в 11 томах