розвідини

РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л. Дмитерко); Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (І. Нечуй-Левицький); (Копистка:) От що, синок, тут щось неспроста... Катай за монашками! (Вася:) Як за монашками? Чого? (Копистка:) За монашками, на вивідки. До кого зайдуть, що казатимуть — про все вивідай, синок... (П. Куліш); — Хто сьогодні виїхав на звіди? — Голобля з десятком козаків, — доповів Немиря (Я. Качура); — Слухайте, — каже Королик, — треба нам когось вислати на звідини до ворожого табору (І. Франко); Згадаймо сьогочасний військовий термін "пошук", що означає не тільки розвідку, а й взяття — язика, документів тощо (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідини — розві́дини множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. розвідини — -дин, мн. 1》 Те саме, що розвідка III 1). 2》 етн. Те саме, що розглядини 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвідини — РОЗВІ́ДИНИ, дин, мн. 1. Те саме, що ро́зві́дка 1. Ухвалює [Еней] вийти І роздивитись кругом, до яких узбереж прибила їх непогода, .. Щоб по розвідинах друзям усе розповісти достоту (М. Словник української мови у 20 томах
  4. розвідини — РОЗВІ́ДИНИ, дин, мн. 1. Те саме, що ро́зві́дка³ 1. Ухвалює [Еней] вийти І роздивитись кругом, до яких узбереж прибила їх непогода,.. Щоб по розвідинах друзям усе розповісти достоту (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах