Значення в інших словниках
-
розгублений —
розгу́блений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
розгублений —
I зачманілий, зачумлений, онімілий, остовпілий, отетерілий, оторопілий, очманілий, ошелешений, сторопілий, стуманілий, тороплений, чмалений, чмелений Фразеологічні синоніми: бере з-за плечей; жижки трясуться; похололо (похолонуло) в грудях...
Словник синонімів Вусика
-
розгублений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгубити. || розгублено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен.Який розгубився, втратив спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін. || Який виражає розгубленість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розгублений —
РОЗГУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгуби́ти. Черниш стояв нагорі у палаті сенаторів, повитий білими присмерками. Мовчки оглядав пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом і думаючи про тих далеких, розгублених по шляху...
Словник української мови у 20 томах
-
розгублений —
розгу́блювати / розгуби́ти слова́. Втрачати здатність говорити; забувати про те, що хотілося сказати. — А чого ж ти тут, біля хвіртки? — до решти розгублює (Роман) ті слова, якими не раз думалось зустріти дівчину (М. Стельмах). розгу́блені слова́.
Фразеологічний словник української мови
-
розгублений —
РОЗГУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгуби́ти. Черниш стояв нагорі у палаті сенаторів, повитий білими присмерками. Мовчки оглядав пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом і думаючи про тих далеких...
Словник української мови в 11 томах