розгублений
розгу́блений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгубити.
|| розгублено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм., перен.Який розгубився, втратив спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін.
|| Який виражає розгубленість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови