Значення в інших словниках
-
розгубити —
розгуби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
розгубити —
РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати.
Словник української мови у 20 томах
-
розгубити —
жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В.
Фразеологічний словник української мови
-
розгубити —
РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати.
Словник української мови в 11 томах
-
розгубити —
Розгубити, -ся см. розгублювати, -ся.
Словник української мови Грінченка