розгуба

розгу́ба

-и, ч. і ж.

1》 фам.Забудькувата людина.

2》 рідко. Те саме, що розгубленість.

Значення в інших словниках

1. розгуба — розгу́ба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розгуба — див. неуважний  Словник синонімів Вусика
3. розгуба — РОЗГУ́БА, и, ч. і ж. 1. фам. Забудькувата людина. Якщо ти звичками розгуба-роззява і, скупавшись, там і забуваєш біля моря щось із своєї одежі, щоб хтось за тебе підбирав, то не сподівайся, що Тоня-вожата це так тобі пропустить (О. Гончар). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. розгуба — ЗАБУ́ДЬКО розм. (людина, яка легко й швидко забуває), ЗАБУВА́КА розм., РОЗЗЯ́ВА розм., РОЗГУ́БА фам. — Бач який! От би ще заніс мого листа з собою, — сказано, забудько з тебе, Павлусю!...  Словник синонімів української мови
5. розгуба — РОЗГУ́БА, и, ч. і ж. 1. фам. Забудькувата людина. Якщо ти звичками розгуба-роззява і, скупавшись, там і забуваєш біля моря щось із своєї одежі, щоб хтось за тебе підбирав, то не сподівайся, що Тоня-вожата це так тобі пропустить (Гончар, Тронка, 1963...  Словник української мови в 11 томах