розгубити

Розгубити, -ся

см. розгублювати, -ся.

Значення в інших словниках

1. розгубити — розгуби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгубити — див. розгублювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгубити — РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати.  Словник української мови у 20 томах
4. розгубити — жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В.  Фразеологічний словник української мови
5. розгубити — РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати.  Словник української мови в 11 томах