розгубити
Розгубити, -ся
см. розгублювати, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгубити — розгуби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгубити — див. розгублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгубити — РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати. Словник української мови у 20 томах
- розгубити — жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Фразеологічний словник української мови
- розгубити — РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати. Словник української мови в 11 томах