1. Словник української мови у 20 томах

розгубити

РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгубити — розгуби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгубити — див. розгублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгубити — жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Фразеологічний словник української мови
  4. розгубити — РОЗГУБИ́ТИ див. розгу́блювати. Словник української мови в 11 томах
  5. розгубити — Розгубити, -ся см. розгублювати, -ся. Словник української мови Грінченка