роздоріжжя —
-я, с. Місце, звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг; розпуття. || Те саме, що розвилка 2). На роздоріжжі — у стані нерішучості, тяжких роздумів, вагань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
роздоріжжя —
РОЗДОРІ́ЖЖЯ, я, с. Місце, звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг; розпуття. Стояти було нестерпно, але йти кудись ще важче. Праворуч чи ліворуч, вперед чи назад – всі ці можливості роздоріжжя були однаково страшні й безглузді (В.
Словник української мови у 20 томах
роздоріжжя —
на роздорі́жжі (на розпу́тті), перев. зі сл. бу́ти, стоя́ти. У стані нерішучості, важких роздумів, вагань. Після важкої розмови про батька почув (Рустем) себе краще. ..Чув, що стояв досі на роздоріжжі і врешті вибрав шлях (М.
Фразеологічний словник української мови
роздоріжжя —
РОЗДОРІ́ЖЖЯ, я, с. Місце, звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг; розпуття. На одному з роздоріж у степу, на високій, наспіх спорудженій із снарядних ящиків трибуні стоїть випростаний майор Воронцов (Гончар, III, 1959, 129)...
Словник української мови в 11 томах
роздоріжжя —
Роздоріжжя, -жя с. Перекрестокъ, распутье. Ушиц. у. Чуб. І. 95, 97. Знайшли осля знадвору на роздоріжжю. Єв. Мр. XI. 4. Іде на роздорожжя, де три дороги сходяться. Драг. 56.
Словник української мови Грінченка