розмишляти —
-яю, -яєш і рідко розмислювати, -юю, -юєш, недок., розмислити, -лю, -лиш, док. 1》 Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. || перев. док. Дійти якогось висновку після деяких роздумів. 2》 тільки недок., рідко. Розуміти що-небудь, розбиратися, бути обізнаним у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розмишляти —
РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. Розмишляли ми Боже, про милість Твою серед храму Твого (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
розмишляти —
ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
розмишляти —
РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. Розмишляти Горовицю не було коли: телефон дзвонив і дзвонив (Смолич, Мир..
Словник української мови в 11 томах
розмишляти —
Розмишля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розми́слити, -слю, -лиш, гл. 1) Размышлять, размыслить. Чуб. V. 302. Зачав Адам розмишлять: як би нам хліба достати. Чуб. І. 147. 2) Понимать, понять, смыслить. Так навіженний цап на ввесь окіл гукав.
Словник української мови Грінченка