розмишляти
РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати.
Розмишляли ми Боже, про милість Твою серед храму Твого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Той все розмишляв над погибеллю республіки, а цей уже ні про що не думає .. дудлить свої пива німецькі, важкі, як олово (Г. Хоткевич);
Розмишляти Горовицю не було коли: телефое дзонив і дзвонив (Ю. Смолич);
По хвилині, розмислюючи, давав [Вишневецький] накази: – Вам, пане осавуле, з міліцією йти в обхід у напрямі на Чуднів (Іван Ле);
Розмислювапв [Тарас] про рідний край (Василь Шевчук);
Думками своїми розмисливши добре, Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// перев. док. Прийти до якогось висновку після деяких роздумів; обдумати.
По добрій праці, – розмислив Храпко, – можна й відпочити (Марко Вовчок);
– Я волів би, проте, – розмислив Коломієць, – наперед трохи порадитися з місіс Ліліан (Ю. Смолич);
А що вдіє? Таки поспішив, таки не розмислив як слід (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)