розмишляти
РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати.
Розмишляли ми Боже, про милість Твою серед храму Твого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Той все розмишляв над погибеллю республіки, а цей уже ні про що не думає .. дудлить свої пива німецькі, важкі, як олово (Г. Хоткевич);
Розмишляти Горовицю не було коли: телефое дзонив і дзвонив (Ю. Смолич);
По хвилині, розмислюючи, давав [Вишневецький] накази: – Вам, пане осавуле, з міліцією йти в обхід у напрямі на Чуднів (Іван Ле);
Розмислювапв [Тарас] про рідний край (Василь Шевчук);
Думками своїми розмисливши добре, Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// перев. док. Прийти до якогось висновку після деяких роздумів; обдумати.
По добрій праці, – розмислив Храпко, – можна й відпочити (Марко Вовчок);
– Я волів би, проте, – розмислив Коломієць, – наперед трохи порадитися з місіс Ліліан (Ю. Смолич);
А що вдіє? Таки поспішив, таки не розмислив як слід (Д. Міщенко).
Значення в інших словниках
- розмишляти — розмишля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розмишляти — див. думати Словник синонімів Вусика
- розмишляти — -яю, -яєш і рідко розмислювати, -юю, -юєш, недок., розмислити, -лю, -лиш, док. 1》 Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. || перев. док. Дійти якогось висновку після деяких роздумів. 2》 тільки недок., рідко. Розуміти що-небудь, розбиратися, бути обізнаним у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмишляти — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- розмишляти — Розмишля́ти, -шля́ю, -шля́єш; розми́слити, -ми́слю, -ми́слиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмишляти — РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. Розмишляти Горовицю не було коли: телефон дзвонив і дзвонив (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
- розмишляти — Розмишля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розми́слити, -слю, -лиш, гл. 1) Размышлять, размыслить. Чуб. V. 302. Зачав Адам розмишлять: як би нам хліба достати. Чуб. І. 147. 2) Понимать, понять, смыслить. Так навіженний цап на ввесь окіл гукав. Словник української мови Грінченка