1. Словник української мови в 11 томах

розмишляти

РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати.

Розмишляти Горовицю не було коли: телефон дзвонив і дзвонив (Смолич, Мир.., 1958, 541);

По хвилині, розмислюючи, давав [Вишневецький] накази: — Вам, пане осавуле, з міліцією йти в обхід у напрямі на Чуднів (Ле, Наливайко, 1957, 55);

Думками своїми розмисливши добре, Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 37);

// перев. док. Прийти до якогось висновку після деяких роздумів.

По добрій праці, — розмислив Храпко, — можна й відпочити (Вовчок, VI, 1956, 277);

— Я волів би, проте,— розмислив Коломієць,— наперед трохи порадитися з місіс Ліліан (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 428).

2. тільки недок., рідко. Розуміти що-небудь, розбиратися, бути обізнаним у чомусь.

Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо розмишляв), Йому дзвінок на шию намотав (Греб., І, 1957, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмишляти — розмишля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розмишляти — див. думати Словник синонімів Вусика
  3. розмишляти — -яю, -яєш і рідко розмислювати, -юю, -юєш, недок., розмислити, -лю, -лиш, док. 1》 Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. || перев. док. Дійти якогось висновку після деяких роздумів. 2》 тільки недок., рідко. Розуміти що-небудь, розбиратися, бути обізнаним у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмишляти — РОЗМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. Вдаватися до роздумів про що-небудь, обдумувати щось; роздумувати. Розмишляли ми Боже, про милість Твою серед храму Твого (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. розмишляти — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розмишляти — Розмишля́ти, -шля́ю, -шля́єш; розми́слити, -ми́слю, -ми́слиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розмишляти — Розмишля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розми́слити, -слю, -лиш, гл. 1) Размышлять, размыслить. Чуб. V. 302. Зачав Адам розмишлять: як би нам хліба достати. Чуб. І. 147. 2) Понимать, понять, смыслить. Так навіженний цап на ввесь окіл гукав. Словник української мови Грінченка