розпачувати

Розпачува́ти, -чу́ю, -чу́єш

Значення в інших словниках

1. розпачувати — розпачува́ти дієслово недоконаного виду впадати в розпач розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпачувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпачувати — РОЗПАЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач. [Неофіт-раб:] Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж не гріх – голодних об'їдати і голих обдирати? (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. розпачувати — РОЗПАЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач. [Неофіт-раб:] Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж не гріх — голодних об’їдати і голих обдирати? (Л. Укр., II, 1951, 230).  Словник української мови в 11 томах