розпачувати —
-ую, -уєш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпачувати —
РОЗПАЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач. [Неофіт-раб:] Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж не гріх – голодних об'їдати і голих обдирати? (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
розпачувати —
Розпачува́ти, -чу́ю, -чу́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розпачувати —
РОЗПАЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Впадати в розпач, виявляти розпач. [Неофіт-раб:] Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж не гріх — голодних об’їдати і голих обдирати? (Л. Укр., II, 1951, 230).
Словник української мови в 11 томах