розстання —
розста́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
розстання —
-я, с. Те саме, що розставання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розстання —
РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (І. Нечуй-Левицький); Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
розстання —
ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В.
Словник синонімів української мови
розстання —
РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися..
Словник української мови в 11 томах
розстання —
Розста́ння, -ня с. Разлука. см. розставання. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782. Хто був причиною розстання мого, щоб мій весь смуток упав на нього. Чуб. V. 358.
Словник української мови Грінченка