розстання
РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння.
Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91);
Діти все прощалися й не могли розлучитися.. І Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Янов., Мир, 1956, 161).
◊ На розста́нні — те саме, що На розстава́нні ( див. розстава́ння).
На розстанні зупинився [Тур], поглянув на притихлу дівчину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 770).
Словник української мови (СУМ-11)