розстання
РОЗСТА́ННЯ, я, с.
Те саме, що розстава́ння.
Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (І. Нечуй-Левицький);
Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Яновський);
Струна радості забриніла знову у ньому, як тоді, відразу після розстання з дідом (І. Багряний);
“Бережіть себе, ваше величність, сказала вона в ніч їхнього розстання, втрачаючи вас, я все втрачаю”. Сплела з свого золотого волосся тоненький браслет і подараувала султанові (П. Загребельний).
(1) На розста́нні – те саме, що На розстава́нні (див. розстава́ння).
На розстанні зупинився [Тур], поглянув на притихлу дівчину (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)