розстанова
РОЗСТАНО́ВА, и, ж., діал.
Розставляння.
І що він більше дивився, то не бачив в обрисах дитини своїх власних рисок. Хоча дитина білява, але лоб, ніс і розстанова очей, злам губ, рот, підборіддя зовсім не котовське: усе якесь витончене, чиєсь інше. Він запитував про це Тодорку (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)