ростити —
[роститие] роушчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, роус'т'іт'
Орфоепічний словник української мови
ростити —
рощу, ростиш, недок., перех. 1》 Вирощувати, розводити що-небудь. 2》 Ходити за ким-небудь, доглядати когось, турбуючись про здоров'я, виховання, розвиток, харчування і т. ін. || Сприяти вдосконаленню, розвиткові кого-, чого-небудь. || який.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ростити —
РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок. 1. що. Вирощувати, розводити що-небудь. Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Марко Вовчок); Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові...
Словник української мови у 20 томах
ростити —
хоч трава́ не рости́. Абсолютно байдуже. Дурний хазяїн каже: “На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости” (Укр.. присл..); — Захиститися,— а там хоч трава не рости!.. Ученим можеш не бути, а кандидатом — зобов’язаний (П.
Фразеологічний словник української мови
ростити —
РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок., перех. 1. Вирощувати, розводити що-небудь. Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Вовчок, VI, 1956, 227); Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові...
Словник української мови в 11 томах
ростити —
Рости́ти, -щу́, -сти́ш гл. Растить. Як ягідку, як пташечку кохала, ростила. Шевч. Ростив теличку цілу зіму и літо, а потім продав. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка