Словник синонімів української мови

ростити

ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, ВІДКО́ХУВАТИ рідше, РОЗКО́ХУВАТИ розм. (з любов'ю вирощувати); ВИГОДО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ (про істоти); СПОВИВА́ТИ (про людину). — Док.: ви́ростити, розвести́, ви́ходити, зрости́ти, ви́кохати, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, накоха́ти, відкоха́ти, розкоха́ти, ви́глядіти, ви́годувати, ви́ховати, ви́няньчити розм. спови́ти. — Добрих коней вирощує ваш колгосп (А. Шиян); — Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник); — Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину (Ю. Смолич); Ростила вона поросята (Грицько Григоренко); Марія набурмосила губки. — Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик); Зрощувати пшеницю; Голили (козаки) голови та пестували оселедці (Ю. Яновський); Надійшла весна. Вся ланка Льон леліяла, плекала (С. Крижанівський); Юрба шумлива з хлопців та дівчат ішла за жаткою. Та всі молоді!.. Та хто їхня мати, що таких вигодувала, вигляділа (А. Головко); Усіх же (синів) вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Люта звірина і та своїх дітей доглядає та виховує (Панас Мирний); Народ тебе сповивав,.. тобі народ і силу, і хист, і талант дав (О. Ковінька).

I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм., МУШТРУВА́ТИ фам., ШКО́ЛИТИ розм., ОТІ́СУВАТИ розм., ОБТІ́СУВАТИ розм., ОБШЛІФО́ВУВАТИ розм., СТРУ́НЧИТИ розм. — Док.: ви́ховати, ви́ростити, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, ви́глядіти, сформува́ти, ви́колисати, ви́колихати, ви́ліпити, ви́муштрувати, ви́школити, отеса́ти, обтеса́ти, обшліфува́ти. В ранніх.. літах нас виховують пильно й дбайливо (М. Зеров); Виховав дитину в добру годину (прислів'я); Я хотів для Валика зробити значно більше — виростити справжнього патріота, чудову людину (В. Логвиненко); І ось тепер він сидить з блокнотом та олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар); І вигодували й випестили з мене робітника дужого (Панас Мирний); — Як буде син — призвичаю й його до господарства, а дочка — вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); — Ох, не просте це діло — формувати людину (О. Гончар); Високе, почесне й надзвичайно важке завдання — ліпити характер дитини (О. Донченко); З молодого, як із воску: що хоч, те й виліпиш (прислів'я); — Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Ю. Збанацький); — Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна. — Саме життя школило мене... (з журналу); З часом.. удалось матері його троха обтесати й освоїти.., але зробити з нього панича.. мати таки не здужала (І. Франко); Свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку (О. Гончар).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. ростити — рости́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. ростити — Вирощувати, розводити; (дітей) виховувати, кохати, викохувати; (злобу) плекати.  Словник синонімів Караванського
  3. ростити — Виростити, викохувати, винянчувати, випестувати, виплекати, вирощувати, виходжувати, нянчити, пестити  Словник синонімів Вусика
  4. ростити — [роститие] роушчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, роус'т'іт'  Орфоепічний словник української мови
  5. ростити — рощу, ростиш, недок., перех. 1》 Вирощувати, розводити що-небудь. 2》 Ходити за ким-небудь, доглядати когось, турбуючись про здоров'я, виховання, розвиток, харчування і т. ін. || Сприяти вдосконаленню, розвиткові кого-, чого-небудь. || який.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ростити — РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок. 1. що. Вирощувати, розводити що-небудь. Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Марко Вовчок); Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові...  Словник української мови у 20 томах
  7. ростити — хоч трава́ не рости́. Абсолютно байдуже. Дурний хазяїн каже: “На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости” (Укр.. присл..); — Захиститися,— а там хоч трава не рости!.. Ученим можеш не бути, а кандидатом — зобов’язаний (П.  Фразеологічний словник української мови
  8. ростити — Рости́ти, рощу́, -сти́ш, -стя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ростити — РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок., перех. 1. Вирощувати, розводити що-небудь. Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Вовчок, VI, 1956, 227); Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові...  Словник української мови в 11 томах
  10. ростити — Рости́ти, -щу́, -сти́ш гл. Растить. Як ягідку, як пташечку кохала, ростила. Шевч. Ростив теличку цілу зіму и літо, а потім продав. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка