рубити —
руби́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
рубити —
рублю, рубиш; мн. рублять; недок., перех. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рубити —
РУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. ру́блять; недок., що. 1. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати. – Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (П.
Словник української мови у 20 томах
рубити —
Блю, -биш, недок., муз. Грати важку музику. Ні фіга так пацани рубають! Аж на вулицю чути гуркіт!
Словник сучасного українського сленгу
рубити —
ПІДРУ́БЛЮВАТИ (шити, підгинаючи край чогось), ПІДШИВА́ТИ, ОБРУ́БЛЮВАТИ, РУБИ́ТИ розм. — Док.: підрубити, підши́ти, обруби́ти. Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (з посібника)...
Словник синонімів української мови
рубити —
РУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. ру́блять; недок., перех. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати. — Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (Чуб.
Словник української мови в 11 томах
рубити —
Рубити, -блю, -биш гл. Обрублять. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 20.
Словник української мови Грінченка