рубити
РУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. ру́блять; недок., перех. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати.
— Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (Чуб., V, 1874, 424);
[Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі (Л. Укр., II, 1951, 211).
Словник української мови (СУМ-11)