рундук —
рунду́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рундук —
[рундук] -ука, м. (ў) -уку, мн. -уки, -ук'іў
Орфоепічний словник української мови
рундук —
-а, ч. 1》 Те саме, що ґанок. 2》 Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі. 3》 Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття). 4》 Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь. || Продовгуватий ящик для сидіння або лежання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рундук —
РУНДУ́К, а́, ч. 1. Те саме, що ґа́нок. В садку сутеніє. Степан нишком вилазить вікном з своєї кімнати на рундук, прудко та звинно зіскакує з рундука на землю (Леся Українка); Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Б.
Словник української мови у 20 томах
рундук —
ГА́НОК (прибудова біля входу в будинок зі східцями, іноді з покрівлею), ГА́НКИ мн., РУНДУ́К, ПРИ́СІ́НКИ, ПРИ́СІ́НЦІ, ПРИ́СІ́НОК, ПІДСІ́ННЯ, ПІДДА́ШОК, ПІДДА́ШШЯ (тільки з покрівлею).
Словник синонімів української мови
рундук —
РУНДУ́К, а́, ч. 1. Те саме, що га́нок. Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Гр., Без хліба, 1958, 83); Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (Стельмах, І, 1962, 130).
Словник української мови в 11 томах
рундук —
1. Критий майданчик зовнішніх мурованих сходів. 2. Зруб ґанку, самий ґанок або його верхній майданчик. Також вживається: ~ звисом — майданчик ґанку, який підтримується випусками колод.
Архітектура і монументальне мистецтво
рундук —
Рундук, -ка м. 1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Чуб. V. 980. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям. К. ЧР. 211. 2) Ларь на базарной площади. ум. рундучок. МВ. ІІ. 32.
Словник української мови Грінченка