річка —
рі́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́чки
Орфографічний словник української мови
річка —
(мала) струмок, потік, г. звір, (велика) ріка; (людей) маса, п. море; річечка, річенька.
Словник синонімів Караванського
річка —
[р’ічка] -чкие, д. і м. р'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ічкие
Орфоепічний словник української мови
річка —
-и, ж. Те саме, що ріка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
річка —
РІ́ЧКА, и, ж. Те саме, що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М.
Словник української мови у 20 томах
річка —
ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..
Фразеологічний словник української мови
річка —
РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О.
Словник синонімів української мови
річка —
РІ́ЧКА, и, ж. Те саме що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
річка —
Річка, -ки ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. ум. річенька, річечка.
Словник української мови Грінченка