річка
РІ́ЧКА, и, ж.
Те саме, що ріка́.
Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов);
По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М. Коцюбинський);
А життя йде, сміється, плаче, розливається тисячами річок (В. Еллан-Блакитний);
[Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки криваві люди проливають (Леся Українка);
Мало слів, а горя річка (прислів'я);
Піт уже річками котився по червоних, міцних обличчях новаків (О. Гончар);
* У порівн. Старий пан сидів нерухомо, а сльози лилися з очей, мов дві річки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)