річка

РІ́ЧКА, и, ж.

Те саме, що ріка́.

Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов);

По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М. Коцюбинський);

А життя йде, сміється, плаче, розливається тисячами річок (В. Еллан-Блакитний);

[Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки криваві люди проливають (Леся Українка);

Мало слів, а горя річка (прислів'я);

Піт уже річками котився по червоних, міцних обличчях новаків (О. Гончар);

* У порівн. Старий пан сидів нерухомо, а сльози лилися з очей, мов дві річки (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річка — рі́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́чки Орфографічний словник української мови
  2. річка — (мала) струмок, потік, г. звір, (велика) ріка; (людей) маса, п. море; річечка, річенька. Словник синонімів Караванського
  3. річка — [р’ічка] -чкие, д. і м. р'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. річка — -и, ж. Те саме, що ріка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. річка — ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне.. Фразеологічний словник української мови
  6. річка — РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Словник синонімів української мови
  7. річка — Рі́чка, рі́чки, рі́чці; річки́, річо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. річка — Річка, -ки ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. ум. річенька, річечка. Словник української мови Грінченка