річковий

РІЧКОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ріка́ 1 і рі́чка.

Дуже тихо було: чутно тільки .. леління води річкової коло млина, та десь недалечко хтось потихесечку дитину люляв (Марко Вовчок);

На шляхи міграції вплинули й особливості геологічного розвитку морських і річкових басейнів (з наук.-попул. літ.);

Ми виїхали на попутній машині в село Усть-Говерлу, а звідти, повернувши праворуч, пішли проти течії річкової, надіючись, що якась автомашина наздожене нас і підвезе до греблі (М. Томчаній);

Вперше золото видобувається в не зовсім звичайному місці. Його розсипи виявлено на річковій косі, довжина якої становить близько трьох кілометрів (з газ.);

Він [Новгород] був зв'язаний річковими шляхами як з Балтійським морем, так і з найважливішими руськими містами (з навч. літ.);

// Який живе в ріці, річці.

* Образно. Якісь червоні жучки спалахували, як рубіни на діадемі річкової цариці (Григорій Тютюнник).

2. Признач. для плавання по ріці, річці, пов'язаний з роботою на ній.

Спустився [Микола] до Дніпра, зайшов до річкового вокзалу (В. Собко);

– Товаришу директор, через річку вже не можна їздити, заборонено річковою охороною (Іван Ле);

На Дніпрі почалися регулярні рейси річкових трамваїв (з газ.);

– Не треба побоюватися, що річкових транспортників мало. Вистачить для намічених робіт (А. Хижняк);

// Який здійснюється, відбувається по ріці, річці.

Річкові перевезення.