1. Словник української мови в 11 томах

річка

РІ́ЧКА, и, ж. Те саме що ріка́.

Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39);

По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Коцюб., І, 1955, 137);

А життя йде, сміється, плаче, розливається тисячами річок (Еллан, II, 1958, 62);

Твоєї гордої принади Не змалювати й не забуть, До тебе в лоно, Ленінграде, Річки історії течуть (Рильський, III, 1961, 225);

[Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки криваві люди проливають (Л. Укр., III, 1952, 93);

Мало слів, а горя річка (Укр.. присл.., 1955, 33);

Піт уже річками котився по червоних, міцних обличчях новаків (Гончар, III, 1959, 327);

*У порівн. Старий пан сидів нерухомо, а сльози лилися з очей, мов дві річки (Фр., III, 1950, 293).

◊ Крапли́на в рі́чці див. крапли́на;

Кра́пля в рі́чці див. кра́пля;

Ли́тися рі́чкою (річка́ми) див. ли́тися;

Поли́тися рі́чкою див. полива́тися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річка — рі́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́чки Орфографічний словник української мови
  2. річка — (мала) струмок, потік, г. звір, (велика) ріка; (людей) маса, п. море; річечка, річенька. Словник синонімів Караванського
  3. річка — [р’ічка] -чкие, д. і м. р'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. річка — -и, ж. Те саме, що ріка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме, що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М. Словник української мови у 20 томах
  6. річка — ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне.. Фразеологічний словник української мови
  7. річка — РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Словник синонімів української мови
  8. річка — Рі́чка, рі́чки, рі́чці; річки́, річо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. річка — Річка, -ки ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. ум. річенька, річечка. Словник української мови Грінченка