річка

Річка, -ки

ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. ум. річенька, річечка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме, що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М. Словник української мови у 20 томах
  2. річка — Рі́чка, рі́чки, рі́чці; річки́, річо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. річка — [р’ічка] -чкие, д. і м. р'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. річка — (мала) струмок, потік, г. звір, (велика) ріка; (людей) маса, п. море; річечка, річенька. Словник синонімів Караванського
  5. річка — РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Словник синонімів української мови
  6. річка — -и, ж. Те саме, що ріка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. річка — ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне.. Фразеологічний словник української мови
  8. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. річка — рі́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́чки Орфографічний словник української мови