1. Фразеологічний словник української мови

річка

ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася… (Панас Мирний); Забахкали затички, полилось рікою дороге вино (І. Нечуй-Левицький); // зі сл. хліб, зерно і т. ін. Надходити у великій кількості. І полився рікою хліб на станцію (В. Минко).

сльо́зи течу́ть річка́ми у кого і без додатка. Хтось невтішно плаче. — Сльози текли річками з-під її рук і сипались дощем на білу сорочку, на намисто, на керсет (І. Нечуй-Левицький).

щу́ку ки́нути у рі́чку. Замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річка — рі́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́чки Орфографічний словник української мови
  2. річка — (мала) струмок, потік, г. звір, (велика) ріка; (людей) маса, п. море; річечка, річенька. Словник синонімів Караванського
  3. річка — [р’ічка] -чкие, д. і м. р'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. річка — -и, ж. Те саме, що ріка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме, що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (М. Словник української мови у 20 томах
  6. річка — РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Словник синонімів української мови
  7. річка — Рі́чка, рі́чки, рі́чці; річки́, річо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. річка — РІ́ЧКА, и, ж. Те саме що ріка́. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. річка — Річка, -ки ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. ум. річенька, річечка. Словник української мови Грінченка