Самовидець —
Самови́дець іменник чоловічого роду, істота літературний псевдонім
Орфографічний словник української мови
самовидець —
-дця, ч. Те саме, що очевидець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самовидець —
Свідок, див. очевидець
Словник чужослів Павло Штепа
самовидець —
САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч. Те саме, що очеви́дець. Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Г. Хоткевич); Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ.
Словник української мови у 20 томах
самовидець —
СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О.
Словник синонімів української мови
самовидець —
САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч. Те саме, що очеви́дець. Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Хотк., Довбуш, 1965, 44); Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ.
Словник української мови в 11 томах
самовидець —
Самовидець, -дця м. Очевидець. Міусск. окр. Були самовидцями. Єв. Л. І. 2.
Словник української мови Грінченка