самовидець
САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч.
Те саме, що очеви́дець.
Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Г. Хоткевич);
Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ. Самовидці їхньої смерті – бійці-передовики – похмуро поглядали з-під вушанок на чуже безкрає місто (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)