самовидець
СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Донченко); — Я очевидець, — підходячи, каже Єгипта. — .. Чуємо тупіт! Глядь — табун їх! Цілий табун гривастих бізонів просто на нас мчить (О. Гончар).
Словник синонімів української мови