самопас —
самопа́с 1 іменник чоловічого роду, істота діал. самопа́с 2 прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
самопас —
I -а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. II присл., розм. 1》 Без пастуха. 2》 перен. Без нагляду. || Стихійно, без керівництва; самопливом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самопас —
САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Б. Грінченка). САМОПА́С², присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
самопас —
САМОПА́С розм. (без пастуха, без нагляду), САМОПА́СКИ розм., САМОПА́СНО розм., САМОПА́СОМ розм., САМО́ПАШ розм., ПУСТО́ПАШ розм. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко); Слуги та джури пустили коней самопаш (О. Ільченко).
Словник синонімів української мови
самопас —
САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Гр.). САМОПА́С², присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (Фр., II, 1950, 60).
Словник української мови в 11 томах
самопас —
I. Самопас нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ. --------------- II. Самопас, -са м. Пасущій санъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Конст. у. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе. Конст. у.
Словник української мови Грінченка