Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

самосійний

Самосі́йний, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. самосійний — самосі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. самосійний — -а, -е. 1》 бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме висіялося. 2》 перен., рідко. Те саме, що самородний 2). 3》 у сполуч. зі сл. дитина, син, дочка, перен., заст. Позашлюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (М. Коцюбинський); – Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? – дивувався бригадир. – Не знаю, мабуть, самосійна (В. Кучер). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
  4. самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (Коцюб., II, 1955, 314); — Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? — дивувався бригадир.— Не знаю, мабуть, самосійна (Кучер, Черв.  Словник української мови в 11 томах
  5. самосійний — Самосійний, -а, -е 1) Самосѣйный. 2) — на дитина. Незаконнорожденное дитя. Г. Барв. 310.  Словник української мови Грінченка