самосійний

самосі́йний

-а, -е.

1》 бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме висіялося.

2》 перен., рідко. Те саме, що самородний 2).

3》 у сполуч. зі сл. дитина, син, дочка, перен., заст. Позашлюбний.

Значення в інших словниках

1. самосійний — самосі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (М. Коцюбинський); – Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? – дивувався бригадир. – Не знаю, мабуть, самосійна (В. Кучер). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
3. самосійний — Самосі́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (Коцюб., II, 1955, 314); — Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? — дивувався бригадир.— Не знаю, мабуть, самосійна (Кучер, Черв.  Словник української мови в 11 томах
5. самосійний — Самосійний, -а, -е 1) Самосѣйный. 2) — на дитина. Незаконнорожденное дитя. Г. Барв. 310.  Словник української мови Грінченка