самосійний
самосі́йний
-а, -е.
1》 бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме висіялося.
2》 перен., рідко. Те саме, що самородний 2).
3》 у сполуч. зі сл. дитина, син, дочка, перен., заст. Позашлюбний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самосійний — самосі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (М. Коцюбинський); – Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? – дивувався бригадир. – Не знаю, мабуть, самосійна (В. Кучер). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- самосійний — Самосі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самосійний — САМОСІ́ЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме́ висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (Коцюб., II, 1955, 314); — Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? — дивувався бригадир.— Не знаю, мабуть, самосійна (Кучер, Черв. Словник української мови в 11 томах
- самосійний — Самосійний, -а, -е 1) Самосѣйный. 2) — на дитина. Незаконнорожденное дитя. Г. Барв. 310. Словник української мови Грінченка