свашка —
сва́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сва́шки
Орфографічний словник української мови
свашка —
-и, ж. Те саме, що сваха 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
свашка —
СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Г. Квітка-Основ'яненко); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М.
Словник української мови у 20 томах
свашка —
кирпа́та сва́шка, жарт. Смерть. А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату (П. Гулак-Артемовський).
Фразеологічний словник української мови
свашка —
СВА́ШКА, и, ж. Те саме, що сва́ха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Ол.
Словник української мови в 11 томах
свашка —
Свашка, -ки ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю...
Словник української мови Грінченка