свашка
СВА́ШКА, и, ж.
Те саме, що сва́ха 1.
Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Г. Квітка-Основ'яненко);
Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджує малих (М. Олійник);
Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (О. Стороженко);
* У порівн. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Д. Мордовець).
(1) Чупро́ві свашки́ – жінки у весільному обряді з боку нареченого.
◇ (2) Кирпа́та сва́шка, жарт. – смерть.
А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль, – Кирпата свашка – гульк у хату (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)